ЗОЛОТИЙ ПЕРСТЕНЬ

ЗМАГАННЯ ЗА ПРЕЗИДЕНТСЬКЕ КРІСЛО У США

из Майкл Хаммершлаг

Переклад: Катерина Харенко

Translation:  Kateryna Kharenko

YAHOO NETWORK Hammernews LOCAL анг (новейшие) по Pyccki (cтарший) Scoop NZ

Після того, як Джозеф Смітт знайшов золоті листи (літописання на металевих пластинах) 1823 року біля підніжжя скелі на півночі Нью Йорка, він написав твір, що невдовзі став святим письмом для мормонів, Книгу Мормона, і згодом заснував поселення навернених до нової віри; однак знов і знов, на землі вільних, від Нью Йорка до Огайо, від Міссурі до Іллінойса, на них нападали, їх намагалися вбити та насильно переселити з обжитих місць. Зрештою, після вбивства Дж. Смітта натовпом незадоволених 1844 року, Бригхем Янг повів решту віруючих на захід, до чарівниче прекрасних пустельних пагорбів, за межі Америки і всієї цивілізації, де мормони заснували штат Юта, яким і керували більше століття. Та навіть там їх не обминув вплив зовні, коли у 1857 році уряд США вислав збройні сили проти них у зв’язку із забороною багатошлюбності, що зрештою була оголошена незаконною і в Юті у 1904 році.

На шляху до ймовірного обрання на пост кандидата від Республіканської партії Мітт Ромні, напевно, відчуває відголоски минулого своєї релігії, коли один за одним, нехай навіть і на кілька тижнів чи днів, з’являються (і зникають) нові кандидати, висунуті активістами фундаменталістського крила партії, що відчайдушно намагаються припинити підйом «культу» мормонів, адже вони, як вважається, не є християнами. Навіть серед пересічних американців, 38% переконані, що мормони не відносяться до християнства; незважаючи на це, 67% ставляться до них із прихильністю, хоча 82% про мормонізм відомо небагато чи і зовсім нічого, як повідомляє Public Religion Research Institute. Водночас, найбільш непереборною проблемою для Ромні, мабуть, є те, що 42% опитаних стверджують, що вони будуть незадоволеними, якщо президентом США буде обрано представника мормонізму, однак лише 40% населення усвідомлює те, що він є мормоном (проте подібні настрої побутували і стосовно президента-представника темношкірої раси перед приходом до влади Б. Обами)

Спочатку як суперник з’явився Рудольф Джуліані, потім Дональд Трамп, які займалися демагогією з приводу американськості та місця народження Б. Обами (так звана проблема birther1), хоча їх і не було офіційно проголошено кандидатами; потім постала Мішель Бекман, фанатична фундаменталістка, що за засолодженістю свого недалекоглядного світогляду не бачить очевидного і змушує навіть зазвичай самовдоволених репортерів постійно виправляти «качки», які вона запускає у Фокс Ньюз. Чого тільки варта цитата «Я не вважаю, поїздка Б. Обами до Індії обходилася 200 мільйонів доларів на добу»! Окрім неї, з’явився гігантських розмірів мачо Рік Перрі, губернатор Техасу, що ще ніколи не програвав виборчих перегонів, який зійшов на політичну арену зі своїми техаськими проповідями і безкомпромісними промовами, однак пошив у дурні себе і свій штат під час дебатів. Він лише спромігся вичавити з себе «Ой», коли публіка усвідомила, що він забув назву 1 із 3 федеральних агентств, які давав урочисту обіцянку закрити. Коли перемоги Ромні, здавалося, не уникнути, адже він ішов попереду на декілька голосів у штаті Айова (кількість його голосів згодом зменшилася на кілька, проте лише через 2 тижні) та здобув легку перемогу у Нью-Хемпширі, прибічники руху «хто-завгодно, тільки не Ромні» почали просто-таки шаленіти. Так на арену передвиборчих перегонів вийшов Герман Кейн, яким преса смакувала, допоки зграї жінок не почали звинувачувати його у сексуальних домаганнях, змусивши припинити участь у кампанії. Кандидат Рон Пол, милий дивак, «багаторічна рослина» на виборчій клумбі, противник війни та діючого уряду, мав віддану підтримку молодих і незалежних виборців, які не брали до уваги те, що його плани - вкрай нереалістичні, тож він щороку займав стабільне друге чи третє місце на голосуванні у більшості північних штатів (він майже переміг на партійних зборах у Мені).

Проте через відсутність логіки в політиці, жадібність і крах банківської сфери за часів президента Рейгана, Республіканська партія дотримується переважно правого напрямку, аж до того, що кожен їх кандидат починає заперечувати існування глобального потепління, не дозоляючи навіть еволюції впливати на безкомпромісну фундаменталістську основу партії. Єдині принципи, яких вони прагнуть дотримуватися, - це скорочення податків для багатих і повне невтручання держави в економіку, незважаючи на те, якими великими могли б бути ризики. В ексклюзивному інтерв’ю Говард Дін, який був за йоту від президентського крісла у 2004 році, а після перегонів займався розбудовою Демократичної партії протягом 2 років у якості голови партії2, розповідає:

«У Республіканців переважають крайнощі.. які я можу назвати крилом ненависті Республіканської партії: проти національних меншин, проти імміграції, проти мусульманства, проти нетрадиційних стосунків – з тих пір, як Ніксон запровадив «Південну Стратегію» 1968 року».

Колишній автор промов Дж. Буша, Девід Фрам, який відлучився від партії після непорозуміння – єресі, пояснює:

«Консерватори, яких субсидує Фокс Ньюз і видання книжок та підтримують мозкові центри, що виконують функції агентств зв’язків із громадськістю, вибудували цілу альтернативну систему знань, власні події, власну історію, власну економіку.»

Інший колишній республіканець Лофтгрен додає, що Республіканська партія, з її «переважаючими анти-інтелектуальними ідеями і ворожістю до науки» повертається до того, кого він називає «мало поінформованим виборцем» чи «дезінформованим електоратом».

Окрім того, 2 роки тому рішенням Верховного Суду США у справі «Citizens vs United» було створено жахливий прецедент, який просто анулював столітній досвід фінансового права, що регулює проведення передвиборчих кампаній. Згідно з ним, стали законними необмежені таємні «пожертви» для кандидатів, які, безперечно, сподобалися кожному республіканцю. Вирок був винесений радикальним судовим засіданням, аби надовго убезпечити поле гри для республіканців. За іронією долі це спричинило просто-таки різню серед республіканців: маючи два чеки на суму 5 мільйонів доларів від Шелдона Адельсона, гарячкового мільярдера, любителя азартних ігор у Макао, котрий підтримує політику Ізраїлю, самозваний великий мудрець Ньют Гінгріч, душопродавець, що дотримується у житті тактики випаленої землі, випустив півгодинний документальний фільм під назвою «When Mitt Came to Town» з описом життя Ромні як «хижого капіталіста», менеджера з питань LBO компанії Bain Capital. Біографічна стрічка заповнила телепростір, рекламуючи статки Ромні, що становлять більш ніж 250 мільйонів доларів, та пропагуючи програму массачусетського лібералізму. Їх суперкомітети політичної дії (SuperPacs) навіть мають кореспондуючі мотто: «За порятунок нашого майбутнього» Гінгріча та «За відновлення нашого майбутнього» Ромні.

У штаті Південна Кароліна, останньому бастіоні Конфедерації часів Громадянської війни, Гінгріч переміг Ромні у всіх графствах, крім 3, із відривом у 14%. Електорат тривалий час сприймав його майже з відразою (проти - 57%, за – 27%), адже Гінгріч свого часу двічі покидав родину заради молоденьких топ-моделей, причому обидва рази його дружини були хворими чи при смерті, проте він був на стороні обвинувачення у секс-скандалі, що призвів до імпічменту Біла Клінтона 1998-1999 років; однак саме Грінгріч був тим жвавим і прямолінійним борцем, який міг перемогти Б. Обаму під час дебатів. Метт Таібі, величний учасник Ролінг Стоунз і екс-репортер видання «Moscow Exile», загалом характеризує ситуацію так:

«Якщо Ромні – це машина, що діятиме за написаним для неї сценарієм і зможе пробути у шлюбних стосунках без спонтанних заяв, то Гінгріч – це його точнісінька протилежність – якби він потрапив у полон, він би виплескав усі державні секрети навіть без допитів за лічені хвилини, а тоді назвав би своїх охоронців ідіотами, яким не вистачає його ґрунтовних пізнань в історії Європи, і почав би розповідати побрехеньки двом своїм наглядачам про інтрижку, яка в нього була із третім із них».

Будучи багатим молодим урядовцем, колишній голова компанії American Motors, Ромні кілька разів нетактовно наголошував у своїх інтерв’ю на своє елітне виховання: його цитати «Мені начхати на бідних», «Я не отримую багато від свої промов» (додаткові 367 тисяч доларів – це лише крапля порівняно з його прибутками від інвестування у розмірі 25 мільйонів доларів, але саме вони відносять його до того 1% політиків, що отримують найбільші гонорари); «Нам слід дозволити ринку житла потонути», «Мені подобається мати змогу звільняти людей», а також намагання укласти парні на 15 тисяч доларів із Р. Перрі і те, що він платить лише 14% податку та має рахунки на Кайманових островах і у Швейцарії – загальновідомих офшорних фінансових центрах – лише підтверджує це.

Навіть коли гарячкуваті консерватори визнали Ньюта за свого спасителя, впливові республіканці зрозуміли, що він не виграє, і наявність значних переваг у Ромні – його SuperPacs, наявність субсидування, організованість і політичний контрнаступ, що просто-таки повалив суперника (агітаційний слоган «У Гінгріча занадто багато за плечима» - зі звуком валізи, яку впустили) – призвела до самовпевненої перемоги у великому та неоднорідному за політичною спрямованістю штаті Флорида (46% Ромні проти 32% Гінгріча). Мітт Ромні повернувся на політичну арену… а чи ні?

Наступним переворотом у всіх цих перипетіях стало 11 лютого, коли різко змінилися настрої на зборах республіканців у Колорадо, Міннесоті та Міссурі з появою Ріка Санторума, екс-сенатора Пенсільванії, у якого в самого є багатенький татко Фостер Фрісс, інвестор із Вайомінга, що фінансуватиме всі забавки сина. Цей факт дивує, адже 4 роки тому Ромні перемагав у Колорадо і Міннесоті. У Санторума свої нав’язливі ідеї – фанатична заборона абортів, обмеження прав сексуальних меншин, він навіть виступає проти дозволеного федеральним законодавством переривання вагітності у випадку зґвалтування чи за наявності загрози для життя матері, а також проти контрацептивів, а це не надто популярні кроки у такій великій країні з неоднорідними настроями. «Коли забрати оплот даних Богом прав, то те, що залишається - тільки Французька Революція, - сказав Санторум у Техасі. – Те, що лишилося, стало... гільйотиною!». Говард Дін, який виступав проти нього на дебатах, каже що «Санторум занадто правильний і консервативний у соціальному плані, однак сам його образ не такий уже і кепський». Ромні спромігся виграти у своєму рідному штаті Мічиган 28 лютого із настановою «перемога або смерть», де він конкурував із планом порятунку автомобільної промисловості Обами і фактом походження Санторума із родини робітників, який добре грає йому на руку, хоча він зараз і багатий лобіст.

Рік має витримку, хоча його взагалі-то навряд чи виберуть, як і Ньюта, а багатство й переваги організації Ромні взяли верх у вигляді важкої артилерії – чорного піару, однак якщо Гінгріч вибуде із перегонів, тобто голоси консервативного крила республіканців, налаштованого проти нього, не розділяться, у Ромні можуть виникнути серйозні негаразди. Один із законопроектів Санторума мав на меті заборону Метеорологічному Бюро США публікувати безкоштовні прогнози погоди, адже цим самим воно створювало конкуренцію приватним фірмам (з якими він сам має певні зв’язки); Санторум не був визначним сенатором, він програв у Пенсільванії на цілих 18%, і зараз сниться у кошмарах консервативному крилу Республіканської партії. У дебатах в Аризона 22 лютого, де всі вони виступали за жорстку політику щодо імміграції, кожен із кандидатів поливав його брудом, оскільки вважали його інсайдером із Вашингтону.

Ці наради – просто крихітні – 40-90 осіб збираються в аудиторії на 2-3 години, аби вибрати 2-3 делегатів: у Колорадо з’явилися тільки 1.3% виборців (я організовував одну із таких зустрічей у Сіетлі). Ці збори легко може зірвати якийсь десяток відданих прихильників певного крайнього напрямку, як от активісти руху проти абортів, і результат зазвичай зовсім не репрезентативний. Обама переміг на праймеріз у 2008 році насамперед завдяки тому, що він з’являвся на нарадах Демократичної партії західних про-республіканських штатів із відмінним партійним апаратом і перехилив на свою сторону значну частину делегатів, вщент розбивши позицію Хіларі Клінтон так блискавично, що вона й сама не здогадувалася про це, хоча вона й перемогла у більшості великих штатів.

Мітт Ромні ледве переміг у своєму рідному штаті Мічиган (розділивши думки делегатів), і переміг зі значним відривом 28 лютого в Аризоні. Мітту не вдалося додати до своїх здобутків ще й перемогу у виборах у праймеріз у так званий супервівторок – 4 березня, коли водночас відбувалося голосування одразу в 10 штатах: перемігши з малим відривом Санторума у важливому штаті Огайо (ніхто ще не був номінантом, не перемігши в Огайо) і здобувши першість у Вірджинії, Массачусетсі та Айдаго (відомі як штати WTA, де переможець отримує все), а також у Вермонті та Алясці; у той же час Гінгріч здобув перемогу в рідному штаті Джорджія за значною перевагою, а Санторум приніс радість всім ученим мужам своєю перемогою в Теннессі, Оклахомі і знелюдненій Північній Дакоті (а ті люблять вічні перегони). Та навіть вигравши в Оклахомі, Гінгріч втратив багато голосів у Огайо, оскільки він не підтримував тамтешніх делегатів, у той час як Ромні вправно «захопив» там 63% голосів; голоси ж у самій Оклахомі розділилися. 13 березня під час голосування у Міссісіппі та Алабамі, стався безпрецедентний поділ голосів: у кожному штаті по 39-31% делегатів виступали за Санторума (що і переміг в обох штатах), Гінгріча та Ромні (який здобув лише третє місце); однак із перемогою на Гаваях та Самоа та поділом Півдня, Ромні все ж отримав голосів «за» від більшої кількості делегатів.

Після блискучої перемоги в Пуерто Ріко (де він нечесно пообіцяв, що територія здобуде статус штату – а республіканці не дозволять цього з огляду, що там 80% підтримки мають демократи), Ромні вщент розбив Санторума у великому центральному штаті Іллінойс і є переконливим лідером (здобув голосів більше, ніж усі його опоненти разом взяті), і, незважаючи на багато побоювань, все ще йде до ймовірної номінації на кандидата. Проте його слабкість на південному сході США була очевидною, коли він програв 24 березня у Луїзіані, отримавши лиш 27% проти 49%, хоч навіть там Санторум мав лише на 5 голосів більше, а 31 делегат не визначився у своєму виборі, що й, швидше за все, розгромить його лідерські позиції. Навіть якщо він здобуде першість зі значною перевагою, Санторум уже програє кандидатську гонку. Іще один штат WTA, де переможець отримує все, - Вісконсін - став його останнім подихом, адже наростає тиск консолідації довкола Ромні – його підтримав «правий» сенатор Марко Рубіо і екс-президент Джордж Буш-старший. Санторум пасе задніх навіть у рідному для нього штаті Пенсільванія, де його переганяють 10 до 1. Полишити карнавал президентських перегонів тяжко – що б ти ще коли-небудь не робив – нічого більше не буде таким захоплюючим, яскравим та одурманюючим. Я двічі працював на передвиборчих кампаніях – і навіть у якості преси це приголомшливо, це неначе бути у вирі, де багато надій, грошей, брехні та захоплення. Після такого життя Ньют повернеться до справ буденних: бути самозваним вченим-істориком і приміткою наприкінці тексту в політиці.

Мітт Ромні постає як штучний пластмасовий робот, якому не притаманні нормальні людські емоції; однак це швидше продукт його мормонської віри, її обмежень і утаємниченості (невіруючим заборонено проходити до храмів). Через переслідування їх релігії та скептичне ставлення громадськості, мормони дуже неохоче розповідають про це, однак тут постає необхідність проголосити іще одну промову із поясненням і виправданням цих фактів, як Ромні вже робив у 2007 році у своєму звертанні до народу «Віра в Америку», схоже, наприклад, на виступи Обами про расові питання і роздуми Дж. Кеннеді про католицизм. Для підозріливої більшості, питання мормонізму потребує висвітлення. Кожен послідовник цієї релігії зобов’язується провести 2,5 роки, займаючись неоплачуваною місіонерською діяльністю, - Ромні працював у місії у Франції (що стало предметом «елітарних нападів» зі сторони Ньюта), і був дияконом у церкві – неодмінно будуть душевні історії зв’язків з людьми, які протидіятимуть його бездушному іміджу всезнайки. Та незважаючи на його ввічливість, він може бути і напівбожевільним розпусником: так, він просто розтинав Ньюта Гінгріча під час дебатів у Флориді – як казали вчені мужі: «Він мав вигляд дядька, який тебе тільки-но звільнив з роботи», а Перрі різко відгукнувся про нього як про хижого капіталіста, який висмоктує життя з приватних підприємств, перебуваючи на посту менеджера з питань LBO компанії «Bain Capital».

Мені особисто подобаються мормони – саме представник цієї віри був моїм роботодавцем на телестудії в Айдахо: це ввічливі, розумні, чесні, працелюбні та оптимістичні люди, які роблять найкращі телевізійні реклами релігійної спрямованості (family); однак вони і найправильніші люди на планеті: жодних алкогольних напоїв, наркотиків, паління, чаю, кави, газованих напоїв, позашлюбних статевих зв’язків, брехні, вони вживають мало м’яса і їх переконання були і є часто неймовірно дивними: від багатошлюбності (відомо, що прадід Ромні втік до Мексики, аби уникнути переслідування, де й народився батько політика) до особливої релігійної спідньої білизни, переконання, що індіанці в Америці – це загублене єврейське плем’я, а темношкірі носять на собі прокляття Каїна. У США налічується близько 5-6 мільйонів мормонів, за межами країни мешкає ще 8 мільйонів прихильників цієї віри. Лише 1% мормонів у Америці є темношкірими, адже вони були відстороненими від більшості обрядів до 1978 року. У Києві також діє величезний мормонський храм на Софіївській Борщагівці, який відвідує близько 12 тисяч послідовників віри з України.

Будучи губернатором Массачусетса, прихистку лібералізму, Ромні висувався апелюючи до своїх небагатьох урядових досягнень - створення реформи системи медичного обслуговування на кшталт Обами, та повністю змінив свою позицію стосовно абортів та контрацепції, аби виглядати привабливо для крайнього правого напрямку, що переважає серед праймеріз республіканців, прирікаючи його виступати проти Обами. Це робить його образ іще більш штучним, і не залишає нічого, про що можна говорити, окрім безглуздого паскудного окозамилювання про війну культур і права прихильників джихаду. Останньою бурею у склянці води стала вимога Обами, або католицькі лікарні забезпечували своїх працівників контрацептивами, - на що республіканці вибухнули злістю, охрестивши це плюндруванням релігії, однак 99% жінок у США використовували це право, навіть гірше – більше 60% з них – католики. Можливо, це було вдалим ходом Обами, аби показати світові екстремізм республіканців. «Ось чим займаються республіканці – намагаються роз’єднати людей», - скаржиться Говард Дін. Ромні завершує свої промови, декламуючи чи співаючи «America the Beautiful», влаштовуючи раболіпний спектакль, що тільки підкреслює його занудство; хоча він і переміг на дебатах «Conservative Political Action Convention» 11 лютого, маючи 36% підтримки, порівняно із 31% Санторума та 15% Гінгріча, прилюдно обіцяючи бути «переконливим консерватором». 4 роки тому він дійсно був надією консерваторів, налаштованих проти Маккейна, тепер же усі кандидатури виступають з правіших позицій, ніж він.

Республіканська партія використовує перевірену часом тактику позбавлення виборчого права: у 14 штатах уже введено закони проти шахрайства на виборах (яке майже ніколи не було доведено), відповідно до яких для голосування необхідно мати посвідчення особистості. Багато представників національних меншин, бідноти та старих людей не мають ідентифікаційних документів, а це 11% електорату переважно демократичної партії. Вона також енергійно займається розділом виборчих округів за допомогою хитрих передвиборчих махінацій, що відбуваються кожні 10 років, однак у більшості штатів такі випадки перебувають під контролем.

Обама розчарував багатьох своїх істинних прихильників лівого спрямування, коли він зайняв позицію стосовно законодавства проти цивільних правопорушень у стилі Джорджа Буша (молодшого), продовжив Патріотичний Акт та не закрив в’язницю у Гуантанамо, безкінечно приходив до компромісів із правими силами; йому так і не вдалося знайти винних у неокосервативних злочинах, у зрадницькій таємній змові щодо вводу військ до Іраку і наступному спекулюванні війною чи у розбазарюванні 15 трильйонів доларів, що змусили вибухнути фінансову «бульбашку», що утворилася в результаті численних афер і шахрайства у сфері іпотечного кредитування домогосподарств.

Говард Дін погоджується: «Думаю, що потрібно, аби існував апарат переслідування судовою владою: дуже вже корумпованими були як діяльність Волл Стріт, так і введення військ до Іраку. Однак, нещодавно я випадково зустрів одного хлопчину в кафе, який сказав: «Я не буду голосувати за Обаму», на що я відповів: «Ще й як будеш, у жовтні, коли побачиш, хто виступить альтернативним кандидатом!»

Лідер New Jersey Ukraine Democrats Abroad висловлює незадоволення: «Форма компромісу Обами – це щось на зразок «Обама каже: «Добре, нехай, давайте йти на компроміс, ось моя половина», на що республіканці відповідають: «Добре, нехай, чудово, а ми у відповідь нічого не пропонуємо». Тоді подібного роду процедура повторюється кілька разів».

Якщо Ромні стане кандидатом від партії, а можна ставити 97% ймовірності, що він ним стане, я вважаю, що він буде «найбілішим» кандидатом в історії, що змагається із «найбільш темним», що є явищем підозрілим у країні, яка поступово все більш «засмагає» - природній приріст іспаномовної меншини є вдвічі вищим, ніж білошкірих. «Він сказав, що заветує Dream Act!.. Це ж потрібно, щоб діти, які (нелегально) виросли в Америці, досягли успіху в Америці, могли лишитися в Америці. Та іммігранти будуть проти нього!», - дивується доктор Дін (ці діти повинні 2 роки провчитися в американському вузі чи відслужити в армії, аби отримати на це право). Ромні охарактеризував Обаму типовим для правих абсолютно неправильними якостями: протиамериканський, соціалістичний, проти бізнесу і проти релігії; нерозсудливі обвинувачення, що притаманні расистському невдоволенню, яке відчуває багато людей через темношкірого президента. Однак Обама, за правління якого нарешті впіймали Осаму бен Ладена, збільшив військову присутність США в Афганістані, і покінчив із багном, куди він сам себе втягнув, - війни в Іраку, і президент наразі твердо займає центристські позиції. У січні його рейтинг піднявся до 50%, коли було створено 243 тисячі нових робочих місць і безробіття скоротилося до 8.3%, за опитуваннями він переганяє Ромні на 6-9%, а Санторума – на ще більше. Дві третини американців переконані, що той факт, що Ромні сплачує лише 14% податків є несправедливим, і 52% порівняно із 37% упевнені, що Обама краще розуміє їх економічні труднощі. Однак зловісним для президента є те, що 9 із 10 американців оцінює тенденції в економіці як негативні, що стало ношею Обами, хоча він не винен у появі цієї проблеми.

«Я не думаю, що хтось із них може виграти в Обами, проте Ромні, схоже, є найкращим серед нас, тому що він найбільш стриманий у своїх програмах,» - каже Говард Дін, «проте він же праймері від Республіканської партії, будь він проклятий! Я не думаю, що вони від цього очухаються. Він кандидат від Волл Стріт, від того 1% багатіїв, та він зламаний кандидат... зламаний сласними людьми.»

Скоро ми зможемо побачити – Ромні має нездоланну перевагу. Проте у цій сутичці, відкритій для всіх, із розмовами про спасителів на повторному голосуванні у паймеріз, із необмеженою кількістю грошенят та поширеним несприйняттям Ромні... може статися будь-що.

Майкл Хаммершлаг (Hammernews.com) висвітлював у новинах 2 президентські кампанії, керував зборами фракції від Демократичної партії в Сіетлі, займався розробкою політичної реклами та був радником при ЗМІ. Його статті були опубліковані в New York Times, International Herald Tribune, Seattle Times, Providence Journal, Columbia Journalism Review, Honolulu Advertiser, Capital Times, Media Channel, Modern Photography, Scoop; and Moscow News, Tribune, Guardian, + Times; and Kyiv Post, Weekly,+ Business Ukraine.

1. Проблема «birther» - доводи, що Обама народився не в США, незважаючи на свідоцтво про народження з Гонолулу, і незважаючи на свідчення лікарів, а насправді є мусульманином з Африки. Така ідея побутує ще з 2007 року серед радикального правого крила прихильників теорії змови. Обама, нарешті, відкрив для широкого загалу своє свідоцтво про народження, і Д. Трамп пошився в дурні. Необхідно народитися в США, щоб мати право бути Президентом, водночас Маккейн не підходив під ці вимоги.

2. Губернатор штату Вермонт, доктор медичних наук Говард Дін, у якого я двічі брав інтерв’ю під час виборчих перегонів 2004 року, - це найрозумніший і найчесніший політик, якого я коли-небудь зустрічав; він підривав людей своїми прямими короткими відповідями. За 3 тижні до того, як на партійних зборах у Айові відбулося падіння його популярності на 30% - найбільший обвал в американській політичній історії після узгоджених нечесних наступів засобів масової інформації (Dunning Dean- Was the Doctor Gored), і до кінця місяця він фактично програв Джону Керрі - хорошій людині, проте поганому кандидату: найбагатшому в сенаті (його дружина – власник компанії з виробництва кетчупу Heinz), пихатий, гучний промовець. Навіть Керрі отримав до 65 тисяч голосів, перемігши Дж. Буша; я переконаний, що Г. Дін виграв би – він був новою фігурою, і в майстра наклепу Карла Рова не було чогось, щоб його підірвати. Зараз він очолює ліберальну організацію «Демократія для Америки», яка займається мобілізацією людей задля підтримки прогресивних кандидатів і принципів, щоб змусити Адміністрацію Президента Обами не поступатися їм. Існують пристойні шанси, що він стане майбутнім Президентом США.

Дін перебував в Україні протягом двох тижнів у листопаді. «Чудова країна, я люблю українців, шкода, що управління таке... Насправді, Україна має те, що вкрай потрібно ЄС – освідчену робочу силу... бо рівень народжуваності в них низький. Це дійсно працьовиті люди, які мають безумовно достойну освіту.. О, ні, Україна може прорватися до ЄС, однак це буде важко, якщо вони знову повернуться до Росії, бо, як я казав, це «ведмежі хватка», обійми, з яких неможливо вирватися».